Читане в Літкафе

Коли ти помреш
Я зроблю з твоїх
Пальців намисто
Вчеплюна шию
І буду крутити їх
Нервуючи і пригадуючи
Як твої пальці
В’язали мені кіски
Туго сплітаючи
Русу пам’ять
Сковуючи її гумками
Найдивніших кольорів
Гратиму твоїми кістками
Перед сном стукатиму
У віконце
Може прийдеш вночі
І розчешеш
Щоб добре спалося
Без пам’яті дивних снів
З твоїми пальцями в долоні
  
 
 
*****
Годинник показує час
Що був три години тому
Годинник шмагає стрілками вимагаючи
Жити все швидше і швидше
Цокати підборами гучно і часто
Погрожує відставати на ціле століття
І залишити стомлену черепаху
З її невиконаними справами
Там де нічого не відбувається
 
*****
ми так довго поверталися
що здавалося ніби ніде й не були
з нудотою від смердючого автобуса
з блювотинням від нього ж
вийде останній грам зміненого мандрівкою
і та сама дорога
поверне нас до колишнього
аморфного стану
життя заради перебування


 *****
 
Хто ти маріє під сонцем палючим
Без тіні найменшої за собою
В пісках що поглинуть зрештою тіло твоє?
Хто ти маріє коли шукаєш
У пікселях плоского мегаекрану
Своєї частки що ще пам’ятаєш?
Маріє хтось має тобі сказати:
Тебе – немає і ти не мати
Облиш жалюгідні спроби себе відшукати.
Лежи тихенько, пісок втікає
Крізь пальці Бога...
Тебе немає… тебе немає.....